|
Перша спроба заснування університету в Катеринославі була зроблена ще наприкінці XVIII століття, коли з'явився відповідний царський указ. Але практично ця ідея була реалізована лише в 1918 році завдяки наполегливим зусиллям місцевої інтелігенції й підтримці видатних українських вчених В. І. Вернадського, Д. І. Багалія, М. П. Василенка, Л. В. Писаржевського, за клопотанням яких уряд Скоропадського ухвалив рішення про відкриття університету у складі чотирьох факультетів: історико-філологічного, юридичного, медичного і фізико-математичного. Перший набір на перший курс Дніпропетровський (Катеринославський) університет здійснив улітку 1918 р. (два курси були автоматично переведені до університету з Вищих жіночих курсів, на базі яких і був заснований університет). Контингент студентів у 1918/19 навчальному році складав 2750 чоловік.
Серед його засновників були визначні науковці початку XX сторіччя В. Е. Дзержинський, М. І. Лебедєв, Л. В. Писаржевський, М. К. Любавський, Д. І. Яворницький та ін. Першим ректором університету був відомий вчений-біолог, професор В. П. Карпов, який свого часу очолював Гістологічний інститут Московського університету. Для організації факультетів запросили видатних фахівців з інших університетів: колишнього ректора Московського університету, професора М. К. Любавського, А. І. Щербину, Д. І. Яворницького та ін.
Планувалося відкрити кафедри: філософії, історії України, порівняльного мовознавства, української мови та літератури, історії мистецтв, історії церкви, археології та ін. Місцеві наукові кадри і професори, запрошені з інших університетських центрів, утворили монолітний викладацький склад Катеринославського університету, де працювали О. М. Динник, Л. В. Писаржевський, С. Б. Шарбе, М. Ф. Злотников, П. М. Леонтовський, М. І. Лебедєв. Коли в 1918 році Українська Академія наук вперше сформувала свій склад, то одним із дванадцяти дійсних членів Академії став професор Катеринославського університету Ф. В. Тарановський (відділення соціальних наук).
У 1920 році у зв'язку з реорганізацією освітньої системи України на базі Катеринославського університету створюється Інститут народної освіти, що існував до відновлення університетської мережі в республіці на початку 1933 року. Уже на першому етапі функціонування університету сформувалися й здобули визнання наукові школи в галузі теоретичної (електронної) хімії академіка Я. М. Бродського, прикладної механіки - академіка О. М. Динника, металофізики - академіка Г. В. Курдюмова, фізики рідкого стану - академіка В. І. Данилова, гідробіології - академіка Д. О. Свіренка, української історії, археології та етнографії - академіка Д. І. Яворницького та ін.
Значних матеріальних збитків та людських втрат зазнав університет у роки Великої Вітчизняної війни. У ході тимчасової окупації міста були спалені усі навчальні корпуси. Понад 600 викладачів і студентів добровольцями пішли на фронт захищати Батьківщину від фашистської навали. Серед них - Герої Радянського Союзу В. П. Юбкін і С. І. Швець.
У повоєнний час починається бурхливий розвиток університету. В 1951 році відкривається фізико-технічний факультет для підготовки спеціалістів у новій галузі техніки - ракетобудуванні. На більшості факультетів і кафедр проводились дослідження з фундаментальних і прикладних наук. З'являються і успішно розвиваються нові наукові школи в галузі математики, механіки (професори М. П. Корнійчук, В. І. Моссаковський), фізики, радіоелектроніки (професори Ф. І. Коломойцев, М. І. Варич, І. С. Мірошниченко), біології, біотехнології (професори О. Л. Бельгард, Г. Б. Мельников), хімії (професор В. С. Малиновський), ракетно-космічної техніки (професори В. А. Махін, М. Ф. Герасюта, В. М. Ковтуненко, М. І. Дупліщев), соціально-гуманітарних наук (професори B.C. Ващенко, Д. П. Пойда). Розширювалася номенклатура спеціальностей, за якими здійснювалась підготовка фахівців, зростав кадровий потенціал, створювалися нові факультети, кафедри, лабораторії, науково-дослідні інститути, зміцнювалась матеріально-технічна база.
З середини 60-х років розпочалося будівництво нового університетського комплексу з розвиненою соціально-культурною інфраструктурою. Перетворення університету на один із провідних вузів України та колишнього СРСР цілком закономірно і справедливо пов'язується з ім'ям академіка В. І. Моссаковського, який був його незмінним ректором упродовж 22 років (1964-1986).
Університет зазнав великої реорганізації: Дніпропетровський інститут народної освіти, Дніпропетровський вищий інститут освіти, відновлюється знову університет на базі фізико-хіміко-математичного інституту та біофаку інституту профосвіти у 1933 р. В якій би формі чи назві не існував наш університет, він завжди був визнаним і впливовим. Одним із кращих у республіці вважався Катеринославський інститут народної освіти. Бібліотека, де були зібрані цінні видання, зокрема з історії, літератури, педагогіки, у 1930 р. була однією з найбільших академічних бібліотек України. ДДУ перший серед університетів України відновив свою діяльність після звільнення Дніпропетровська від фашистів. У 1967 р. в ДДУ (третьому університеті в Україні) відкрито факультет підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів.
Визнанням авторитету вчених нашого університету було включення їх до складу науково-методичних та координаційних рад Мінвузу СРСР і АН СРСР та УРСР. ДДУ в регіоні став провідним освітнім і науковим центром, а в СРСР - базовим навчальним закладом. Дніпропетровський університет є провідним центром республіки з вивчення джерелознавства історії України, одним із трьох провідних центрів у галузі ядерної фізики й одним із перших ВНЗ СРСР та України, які порушили питання про гуманізацію й гуманітаризацію освіти і внесли до навчальних планів нові предмети: українську мову, історію України, етику, естетику, екологію та ін.
За час свого існування університет підготував понад 70 тисяч фахівців. Зважаючи на загальнодержавне й міжнародне визнання результатів діяльності Дніпропетровського держуніверситету, розробку й реалізацію ним найважливіших державних програм у гуманітарній сфері, наявність у закладі визнаних на загальнодержавному і світовому рівнях фахівців та їх наукових шкіл, Указом Президента України від 11 вересня 2000 р. нашому університету присвоєно статус національного.
|
